Чи можна клонувати динозаврів цікаві факти
У фільмі «Парк Юрського періоду» вчений навчився клонувати динозаврів і на безлюдному острові створив цілий парк розваг, у якому наживо можна було побачити живе древня тварина. Однак гіпотеза про можливість клонування динозаврів з викопних останків, яка була настільки актуальна після виходу на екрани фільму «Парк Юрського періоду», в кінці кінців виявилася неспроможною.
Австралійські вчені під керівництвом Мортена Аллентофта і Майкла Банса з університету Мердока (штат Західна Австралія) довели, що «відтворити» живого динозавра неможливо.
У статті, опублікованій в Proceedings of the Royal Society, йдеться, що вчені визначили швидкість розпаду молекул ДНК.
Дослідники провели радіовуглецеве дослідження кісткової тканини, взятої з скам’янілих кісток 158 вимерлих птахів моа. Ці унікальні і величезні птахи мешкали в Новій Зеландії, але ще 600 років тому вони були повністю знищені аборигенами маорі. В результаті досліджень, вчені з’ясували, що кількість ДНК в кістковій тканині зменшується з плином часу – кожен 521 рік число молекул скорочується наполовину.
Останні молекули ДНК зникають з кісткової тканини приблизно через 6,8 мільйона років. При цьому останні динозаври зникли з лиця землі в кінці Крейдяного періоду, тобто близько 65 мільйонів років тому – задовго до критичного для ДНК порога в 6,8 мільйона років, і в кістковій тканині останків, які вдається знайти археологам, молекул ДНК не залишилося.
«В результаті ми з’ясували, що кількість ДНК в кістковій тканині, якщо її утримувати при температурі 13,1 градуса Цельсія, кожні 521 рік зменшується наполовину», – розповів керівник групи дослідників Майк Банс.
«Ми екстраполювали ці дані стосовно іншим, більш високих і низьких температур і встановили, що якщо утримувати кісткову тканину при температурі мінус 5 градусів, то останні молекули ДНК зникнуть приблизно через 6,8 млн років», – додав він.
Досить довгі фрагменти геному можна знайти лише в заморожених кістках віком не більше мільйона років.
До речі, на сьогоднішній день найдавніші зразки ДНК були виділені з останків тварин і рослин, знайдених у вічній мерзлоті. Вік знайдених останків становить близько 500 тисяч років.
Варто відзначити, що вчені будуть проводити подальші дослідження в цій області, так як відмінності у віці останків відповідають лише за 38,6% розбіжностей в ступеня руйнування ДНК. На швидкість розпаду ДНК впливає безліч факторів, серед яких умови зберігання останків після розкопок, хімічний склад грунту і навіть пору року, в яке загинуло тварина.
Тобто є шанс, що в умовах вічної криги або підземних печер період напіврозпаду генетичного матеріалу виявиться довше, чим припускають генетики.
А клонувати мамонта можна?
Вчені Якутського Північно-Східного федерального університету і Сеульського центру досліджень стовбурових клітин підписали угоду про спільну роботу над клонуванням мамонта. Відродити древня тварина вчені спробують за допомогою останків мамонта, знайденого у вічній мерзлоті. Мамонтові всього близько 60 000 років і завдяки холоду він практично повністю зберігся. Для експерименту було обрано сучасний індійський слон, так як його генетичний код максимально схожий з ДНК мамонтів.
За приблизними прогнозами вчених, підсумки експерименту будуть відомі не раніше чим через 10-20 років.
Тема клонування людини розвивається не стільки в науковому ключі, скільки в соціальному і етичному, викликаючи суперечки на тему біологічної безпеки, самоідентифікації «нової людини», можливості появи неповноцінних людей, породжуючи також релігійні суперечки. При цьому експерименти з клонування тварин проводяться і мають приклади успішного завершення.
Перший в світі клон – пуголовок – був створений ще в 1952 році. Одними з перших успішне клонування ссавця здійснили радянські дослідники ще в 1987 році. Це була звичайна домашня миша.
Найяскравішою подією в історії клонування живих істот стала поява на світ овечки Доллі – це перше клонований ссавець тварина, отримане шляхом пересадки ядра соматичної клітини в цитоплазму яйцеклітини, позбавленої власного ядра. Вівця Доллі була генетичною копією вівці-донора.
Якщо в природних умовах кожен організм поєднує в собі генетичні ознаки батька і матері, то у Доллі був тільки один генетичний «батько» – вівця-прототип. Експеримент був поставлений Яном Вілмут і Кейтом Кемпбеллом в Рослінському інституті в Шотландії в 1996 році і став проривом в технологіях.
Уже пізніше британськими та іншими вченими були проведені експерименти з клонування різних ссавців, серед яких були коні, бики, кішки і собаки.